Вражаючий Книжковий Арсенал

  Доброї ночі усім, хто ще не покінчив з усіма понедільчиними справами, тому й не може зі спокійною душею відправитись у ліжко. 
Мій сьогоднішній пост я хочу присвятити неймовірно чудовому фестивалю, який вже четвертий рік проводиться в українській столиці та збирає найкращих поціновувачів літератури та мистецтва загалом. Книжковий Арсенал - саме про цей захід я хочу вам повідати сьогодні. Розпочався він 9 квітня і продовжився до неділі 13 квітня. Програма була настільки різноманітною, що ніде було очі подіти: кінопокази, лекції, дискусії, майстер-класи, концерти, презентації книг та багато всього іншого. Мої плани були грандіозними, але, як завжди, реальність поглинула мене і дозволила навідатись туди усього двічі замість 5 разів. Але, можу сказати, що і це було для мене найбільшим щастям. Як багато усього нового я встигла відкрити. У п'ятницю ми з подругами приїхали на саме відкриття, людей було небагато, тому вдалось спокійно прогулятись по залам, насолоджуючись роботами сучасних українських та іноземних митців. А яка була масштабна книжкова ярмарка ! Як на мене, так кожен міг би знайти там саме те, що йому потрібно. 
До речі цей похід на Книжковий Арсенал був моїм не першим візитом цього фестивлю. У минулому році мені теж пощастило відвідати цей захід. І, порівнявши організацію цього і минулого року, я можу з радістю у душі сказати, що ми не стоїмо на місці, і на зважаючи на нинішні події у країні, ми намагаємось не опускати руки, а докладати максимальних зусиль, аби створювати розвинені та якісні проекти на кшталт Книжкового Арсеналу. 
Щодо другого дня, так це взагалі було незабутньо. Ще раз таки з подругами, але трохи у іншому складі, ми вирішили відправитись на Ніч Книжкового Арсеналу. Я так сильно бажала насолодитись нею, що підкреслила у програмці найбільш цікаві на мій погляд заходи, знайшла безліч інформації про кожного з учасників та просто задавала собі хороший настрій приємною музикою. І все це було недарма.  Ніч абсолютно не розчарувала. Першим у моєму списку була презентація режисером Девідом Фонкіносом свого зворушливого фільму "Ніжність", а потім його показ в оригіналі з українськими субтитрами. На жаль, на презентацію ми не встигли, але на фільм потрапили. Цей перегляд був другим у моєму житті, але вкотре переконуюсь, що після кожного наступного перегляду якогось вартого фільму, відкриваєш для себе щось нове, щось, з першого погляду зовсім непримітне, але, помітивши, розумієш, що це - одне з найважливіших відкриттів усієї стрічки. Після заверешення показу ми вирішили подивитись, що відбувається в інших залах. І тут ми натрапили на майже завершення просто неперевершеного фортепіанного концерту. У клавіш сиділи дві фанцузькі панночки-віртуозниці, які створювали затишну атмосферу паризького Монмартру, а іноді їм підспівувало приємне сопрано, у виконанні чарівної франзцуженки. Усі аплодували стоячи. Маса емоцій, вигуків "браво" та позитивної енергетики. 
Згодом, зігрівшись та перепочинувши у кав'ярні, ми відправились на наступний та останній захід Ночі Книжкового Арсеналу - "Джангл-джаз" (прем'єрні фрагменти мюзиклу за творами Кіплінга). Мої відчуття було неможливо описати. Я була приголомшена, оскільки до цього мені жодного разу не доводилось бувати на такого типу концертах. За рояллю сидів Майк Кауфман, який грав і періодично зачитував рядки із творів Кіплінга, і все це супровождувалось звуками, які видавала приємна жінка, казахської зовнішності. У якийсь момент мені задось, що своїм голос вона можете відтворити будь-який звук, що нас оточує. І я досі впевнена, що це дійсно правда. Заплющивши очі, я уявила себе у джунглях, оточеною безліччю екзотичних тварин та рослин. ЇЇ голос настільки майстерно передавав звуки природи, що я до останнього не могла повірити, що це здатна робити людина. 
І на останок вдячність виконавців та слова від унікального голосу вечора - Нагюль. Вона щиро побажала українцям не опускати руки та вірити у краще, адже всі наші думки трансформуються, інтегруються і матеріалізуються. І головне: в жодному разі не забувати працювати над собою, адже хто, як не самі українці підіймуть Україну на належний рівень.
У цьому я з нею згодна на всі 100 відсотків. 
І взагалі, як приємно усвідомлювати, що іноземці вірять у наші сили та бажають добра і натхнення. 
Особисто від себе хочеться подякувати Мистецькому Арсеналу за проведення такого розвиваючого масштабного івенту, як Книжковий Арсенал, та Катюші, Машульці й Олені за гарну компанію.
Сподіваємось, що в наступному році Книжковий Арсенал здивує нас ще більш насиченою програмою та жаданими гостями з-за кордону.
Тож, це були мої арт-пригоди 11-12 квітня.
Сподіваюсь, що ваші вихідні минули не менш цікаво.
Дякую за увагу. 
Ваша Bright Life





P.S. На жаль, знімків дуже мало, але все ж таки хочеться поділитись, аби хоч якось передати ту творчу атмосферу, якою були наповнені просторі зали Мистецького Арсеналу !

Movie`s night

Повседневная рутина !

Как сильно она затягивает нас ! Порой мы даже не замечаем, что из-за всех этих бытовых дел, у нас практически не остается времени на саморазвитие. Такая ситуация сложилась и со мной на этой неделе. Все дела и проблемы настолько поглотили меня, что не хватало времени даже на 10 страниц увлекательнейшей книги. Терпеть такое не могу, именно поэтому я решила немедленно это исправить и устроить себе ночь кино. Фильмы выбрала абсолютно ничем между собой не связанные и даже не имеющие никаких сходств. Вот собственно немного информации и личных впечатлений.

Для начала, искренне признаюсь вам, что я просто обожаю кино. Хорошее кино, качественное. Когда после просмотра задумываешься о его смысле, когда оно способно мотивировать и вдохновлять или порой просто создавать настроение. "Мой первый раз" - одна из таких лент. Да, возможно, ее не отнесешь к категории интеллектуального кино, но она понравилась мне. Привлекательные актеры, неплохо подобранная музыка и уютная атмосфера французских городов. Может быть он просто импонирует мне из-за моего текущего настроения, может по какой-то другой причине, но фильм действительно приятный. Сюжет не извилистый, все довольно-таки предсказуемо. Но если у вас возникнет желание посмотреть что-нибудь эдакое легкое, воздушное, но со слезливым концом (куда же без него ?), можете смело загружать этот фильм. Скорее всего этот фильм больше западет в душу представительницам женского пола, но ничего - для парней в моем сегодняшнем списке тоже найдется кое-что интересное. 

К примеру, вторая на очереди лента - "Небесна Сотня" из цикла документальных фильмов "Зима, що нас змінила". Без комментариев. Просто сядьте и посмотрите. Это фильм для каждого, кто называет себя настоящим украинцем, патриотом и борцом за свободу и счастье нашего государства.

Третим фильмом буквально волей случая оказался музыкальный фильм "Зеленый театр в Земфире" снятый эксцентричной Ренатой Литвиновой. Фильм небольшой. Сюжет - концерт Земфиры в Москве, прерывающийся монологами о жизни и убеждениях певицы. Для меня Земфира Рамазанова - одна из немногих русских рок-исполнителей, чья музыка способна вызвать мурашки по коже. Ее песни выворачивают наизнанку и будоражат кровь. Поэтому если вы любите и цените творчество этой незаурядной пацанки, если она нравится вам, как личность, то вам непременно стоит его посмотреть.

На этом все. От невероятного вечера качественного кинематографа я получила колоссальное удовольствие, именно поэтому теперь это будет моей новой традицией. 

Пожалуй, на этом закончу. Убедительно советую вам посмотреть по крайней мере одну из этих лент. Уверена - вы не пожалеете.

Be bright !

Yours Bright Life.

My space of freedom

На часах три ночи, а ко мне только заглянуло вдохновение. Поэтому прошу - мой новый пост. Сегодня я посвящу его своей родной и любимой, совершенно простой, но в то же время для меня такой не похожей на другие - средней общеобразовательной школе № 70. Если у кого-то случайно возникнет желание заглянуть в гости, то милости просим - Пугачева, 10, и вы на месте. Казалось бы, что может быть интересного в обыкновенной средней школе, находящейся в 30 минутах от центрах, и не привлекающей внимания прогуливающихся мимо нее прохожих ? Но, как нам известно, все самое интересное, зачастую находится внутри. И эту фразу с легкостью можно применить и к нашей школе. С виду ничем не приметное, блекло-желтое здание скрывает внутри себя  увлекательнейшую историю существования и множество любопытных фактов о ее учениках.
Спрашивается, почему пост о месте получения моего образования в течении последних 10 лет я пишу именно сегодня ? Все просто. Именно сегодня школе исполнилось 90 лет. Как по мне, не малая цифра. За это время она успела побыть и 4-летней школой для мальчиков, и госпиталем во времена Второй Мировой Войны, да и просто школой, которая воспитывала, предоставляла качественное образование и создавала из ничем неприметных детей настоящих людей, умеющих достигать поставленных целей и высот. По-моему, это лучшее, что может дать школа каждому из нас. Да и вообще, как прекрасны школьные годы ! Как много мероприятий, приятных знакомств, друзей, шуток, искренних признаний, дискуссий, споров, прогулов, снимков, забав, чувств, эмоций ! Столько всего ! И всему этому удается храниться в небольшом двух-корпусном 4-этажном здании. Удивительно, как много всего произошло в этих стенах за 90 лет. Возможно здесь возникали будущие молодые семьи, лучшие друзья, партнеры по работе. И все-таки это - прекрасно ! Увы, мы понимаем, насколько ценны школьные годы только после того, как покинем ее родные стены и уплывем в далекое плавание по университетским будням ( рассуждаю, словно студентка ;)
Вы знаете, на самом деле я обожаю свою школу. В ней царит приятная атмосфера. Все ребята очень доброжелательны и добродушны, впрочем как и учителя ( не беря во внимание кое-каких экземпляров) . И когда сегодня моя мудрейшая бабушка задала мне вопрос о том, не жалею ли я, что посвятила весь этот год школе и ее управлению, я мгновенно ответила - ни чуточку. Я люблю ее искренне и бескорыстно. И я надеюсь: все мои старания и усилия не прошли даром, и мой максимальный взнос в развитие школы был сделан. Моя миссия выполнена, к тому же на носу у нас новые президентские выборы. Так что - дорогу молодым. Но то, что я покидаю пост главы самоуправления школы, вовсе не обозначает, что я не буду трудиться. Следующий год я намерена сделать самым незабываемым, и, будем надеяться, все получится так, как задумывается.
И напоследок маленький совет ( не могу я без них, уж простите): В каком бы классе вы ни были, в какой бы школе вы не учились, какие бы учителя у вас не преподавали и какие бы одноклассники вам не попались, помните, что школа - то пространство, где вы можете проявить себя, говорить то, что вы думаете и считаете нужным ( если ваши мысли адекватны и по крайней мере слегка рациональны ). Вы можете беседовать с кем угодно о чем угодно, да и просто наслаждаться временем, проведенным с вашими притрушенными в самом положительном  смысле  этого слова ( уверена у  каждого такие имеются ;) друзьями, обсуждая всякую ерунду, которую вы бы ни за что не обсуждали вне школы. Это место знаний, радости, смеха и детства, ведь, окончив школу, вы официально можете называться взрослыми сформированными людьми, и какие-либо ребяческие выходки и шалости здесь уже не пройдут.
Именно поэтому, цените каждое мгновенье, ведь рано или поздно все это закончится, и останется лишь огромное количество снимков и приятных воспоминаний.
Так что копите воспоминания, и не ленитесь учиться. Знания - сила.
Мир всем.

P.S. Буквально пару снимков из школьной жизни. Приятного просмотра ;)

Xoxo, yours Bright Life !!!